Чи можна різати кругле в день Усікновення глави Іоанна Хрестителя?

11 вересня ми відзначаємо свято
Усікновення глави Пророка і Хрестителя Іоанна Предтечі. Чому ми святкуємо страту Іоанна Хрестителя? Чи можна різати кругле в день Усікновення? Чи міг Ірод відмовитись виконувати свою обіцянку та не відсікати Іоанну Предтечі голову? Про це та інше ділиться думками в новому відеоблозі «Православія в Україні» Прес-секретар Предстоятеля УПЦ протоієрей Георгій Коваленко.

– Отче, поясність, будь ласка, чи можна різати в день Усікновення круглі речі?
– Пригадую такий випадок. Мій товариш, тільки-тільки рукопокладений на священика, відслужив службу на Усікновення глави Пророка Іоанна Хрестителя. Вийшов із храму, а це день суворого посту, дістав яблуко і тільки хотів з’їсти, як із нівідкіль з’явилася старенька бабця і злякано виголосила: «Батюшко, що ви робите?!»
Молодий священик дуже злякався, думав, щось трапилося. «Як, Ви їсте яблуко?» – «Так, яблуко ж пісне». – «Так воно ж кругле!»…
Ми завжди сміємося з цієї події. Але такі забобони – це свідчення відсутності релігійної освіти, релігійного виховання, свідчення відсутності розумної віри, яку Господь через пророка Давида передав нам: «Розумної бажаю віри».Християнство – якраз релігія, яка знає Бога. Відміна християнства від язичництва саме в тому й полягає, що язичник вірить у щось і не може пояснити, чому він те чи інше робить – «це так треба». Язичництво з’являється не тільки там, де існують якісь форми, культи неорелігій, а там, де зникає сенс.
Христос, Бог, Слово Боже – ми розуміємо сенс Цього. Тому наші традиції – це лише прикраса довкола богослужіння, довкола церковного свята. Але традиція тільки тоді є християнською, коли вона є розумною.
Дійсно, можна якось намагатися пов’язати заборону різати кругле з подіями Усікновення глави Іоанна Хрестителя. Адже ми святкуємо день, коли сталася досить драматична подія – була відсічена голова Пророка і Предтечі Хрестителя Господнього Іоанна.
Можливо, людина, яка в цей день відмовляється від того, щоб у цей день різати кругле, скажімо так, вшановує пам’ять тих подій. Але коли людина не пов’язує з подією цю традицію, це виглядає або кумедно, або навіть, із релігійної точки зору, неправильно. Це є забобоном. Тому що свято встановлюється Церквою для того, щоб людина над чимось замислилася.
В Євангелії стосовно забобонів говориться, що «не людина для суботи, а субота для людини». Пам’ятаєте той момент, коли описується, як ішов Господь з учнями через поле, й учні зривали колоски, їли, бо їм хотілося їсти, а Христа звинувачували в тому, що Його учні немитими руками (а це заборонено) їдять.
Тому я вважаю, що забобони треба розвіювати, пояснювати традиції та наповнювати їх сенсом. Іноді простіше надати сенс якійсь традиції, ніж намагатися її викоренити.

– Отче, спитаю прямо: різати кавун, яблуко, хліб у день Усікновення можна?

– Можна. Але якщо хтось відмовляється різати яблуко, хліб, то має розуміти, чому саме він відмовляється.

– Пройдемося ще й по інших забобонах. Купатися у ставках, річках, морях після Іллі, можна?

– Можна. І купатися після Іллі можна, і яблука можна їсти до Спаса, якщо ми усвідомлюємо сенс цих церковних свят.
Ми маємо зрозуміти життя людини у середньовіччі. Єдиним для неї календарем був церковний календар. Саме тому деякі події в природі, які люди спостерігали протягом свого життя і встановлювали певні прикмети для себе, пов’язані саме з церковним календарем.
Наприклад, після дня пам’яті пророка Іллі вже була холодна вода в річках. Тому для того, щоб люди не хворіли, заборонялося купатися. Або інші прикмети – огірки старалися саджати на Георгія Побідоносця, яблука їсти після Преображення Господнього тощо.
Є дуже багато таких прикмет, але це пов’язано не зі Спасом, не зі святими Іллею та Георгієм. Це пов’язано з тим, що люди жили за церковним календарем. Сьогодні ми не живемо від Різдва до Пасхи. Ми живемо місяцями, датами, днями тижня.
Якщо перекласти ці народні прикмети на звичайний календар, вийде такий собі народний побутовий календар. Він не має релігійного забарвлення, та й не треба пов’язувати духовні речі з речами земними, матеріальними, треба просто розуміти сенс церковної події.

– Щодо змісту свята Усікновення глави Іоанна Хрестителя. Як можна святкувати страту великого пророка?

– Церковні свята – це не тільки привід для радості, це і бажання людей чомусь навчитись від Бога, від Церкви.
Слово «свято» походить від «святий день». День Усікновення глави Іоанна Предтечі – це день суворого посту. А чому цей день є обмеженням для нас і водночас святом?
Тому що події, які відбулися на Святій Землі, в тому чи іншому вигляді повторюються в нашому житті. Що саме відбулося тоді?
Під впливом алкоголю Ірод дає обіцянку виконати будь-яке прохання дівчини, яка так красиво танцювала, що він аж розчулився, мовляв: «Проси, що хочеш, хоч півцарства проси». І дівчина, порадившись із матір’ю, з якою Ірод якраз жив у не благословенному шлюбі, сказала: «Принеси голову Іоанна Хрестителя на блюді».
Іоанн Хреститель був людиною, яка постійно нагадувала царю про гріх. Пророка і було ув’язнено, щоб він перед людьми не говорив про гріхи царя. Разом із тим, Ірод шанував Іоанна Хрестителя, спілкувався з ним, а тут – така ситуація. І цар, побоюючись тих, із ким він сидів за одним столом, приймає рішення – виконати обіцянку.
Іноді, щоб залишитися у святості, порядною людиною, треба відмовлятися від хибних обіцянок. Нічого соромного в цьому немає, коли розумієш, що ти щось сказав, скоїв таке, що є неправильним, несправедливим. Тут інше розуміння честі. Про це Церква говорить.
З іншого боку, в цей день підіймається питання страти пророка, питання реакції на правду. Тобто, фактично, Ірод так реагує на справедливе звинувачення. Він спочатку прибирає Іоанна Хрестителя, заточує його, а потім взагалі страчує. Що в результаті? У результаті – гинуть у муках й Ірод, і його незаконна дружина, і ця дівчина. А Іоанн – це та людина, яку Христос називає найбільшим із пророків, Своїм Предтечею.
Більше того, учні Іоанна Хрестителя були одними з перших, хто стали апостолами Христа. Фактично Іоанн Хреститель відсилає їх до Спасителя, коли вони в нього питають: «Хто то?» — «Підіть і спитайте в Нього». – «Ти – той Месія, який має прийти, чи нам іншого чекати?»…
Тому думаю, якраз роздуми над подією, роздуми над тими страстями, які призвели до гріха, роздуми над тим, як поводив себе сам Іоанн Хреститель, і мають займати головне місце в нашій свідомості в цей день.
Будучи заточеним Іродом, Іоанн Хреститель продовжував із ним спілкуватися, намагатися його врозумити, він не відмовився від цього спілкування.
Більше того, можна сказати, що він – один із перших мучеників за Христа та поєднує Старий Завіт і Новий.
Він залишився вірним своєму служінню, він залишився вірним істині навіть до смерті. Це також той приклад, який мають наслідувати християни. Тому і свято це, в тому числі, – намагання Церкви виховувати людей.
Тому ще раз скажу: не важливо – різати чи не різати кругле, їсти кругле чи не їсти, важливо розуміти, чому ми це робимо. Якщо ми все це прив’язуємо до події, тоді це має сенс.
От що таке піст? Ми свідомо себе в чомусь обмежуємо. Можливо, і такий піст можливий – не вживати круглого і нічого не різати круглого. Це також може бути постом.
Але коли зникає сенс, і єдиним сенсом стає дотримання традицій, тоді зникає біблійна віра, зникає християнство, і знову постає язичництво.

– Дякуємо, отче, за відповіді на наші запитання.

Бесіду вела Юлія Комінко
Джерело: https://orthodoxy.org.ua/data/chi-mozhna-rizati-krugle-v-den-usiknovennya-glavi-ioanna-hrestitelya-pro-ce-ta-inshe-u